Кожен регіон України містить свої принадні для туристів загадкові місця з багатовіковим минулим. Поділля не є виключенням – у нього чимало об’єктів древньої архітектури, частина з яких вже практично зруйнована.
Саме такою пам’яткою можна назвати Барський Замок (Вінницька область), що колись відігравав значну роль як фортифікаційна споруда та був свідком багатьох визначних подій.
Про важливі віхи життя цієї цитаделі в різні часові епохи, відомі нашим сучасникам із писемних джерел, та її архітектуру можна прочитати далі.
Передісторія
Найдавніші рукописи розповідають, що за часів створення цієї замкової будівлі місто Бар нинішнього Жмеринського району називалося Ров – таку саму назву мала річка, що через цей населений пункт протікала.
Перша згадка про відповідне село в грамоті Свідригайла Ольгердовича датується 1405 роком. За даними інших письмен, 1435 року Великим князем Руським було відписані кошти в сумі 100 гривень власнику цього поселення Кмицовичу Іоанну для облаштування в ньому фортечних укріплень.
Судячи з того, що в 1452 році відповідні оборонні споруди були захоплені татарами, разом із володарем поселення й членами його родини, важко судити про сумлінність виконання первісної забудови цього форту.
Пізніше власником Рова став воєвода руський Анджей Одровонж, що придбав це містечко з дозволу Казимира IV Ягеллончика. Коли цей воєвода помер, набіги татарських полчищ стали частими – у результаті ординці знищили всю округу вщент, перетворивши її на суцільні руїни.
Зміни настали, коли в 1537 році у цих територій з’явилася нова господиня – дані землі викупила Бона Сфорца, дружина володаря Русі Сигізмунда.
Чимало зусиль відповідна можновладця спрямувала на розвиток Рова. Нею була впроваджена пільга на сплату податку старостинського та коронного. Пізніше власниця земель скасувала мито й подовжила термін дії пільг на наступні 16 років.
Саме Боною Сфорця було надане розпорядження своєму управляючому (цю посаду обіймав Альберт Старжеховський) щодо забезпечення захисту поселення від набігів татар. Замок із дерева, який мав п’ять кутових дозорних башт, почали будувати в 1538 році.
Відомо, що споруджували Барський замок на Вінниччині в містечку Рів на підвищеному спеціальним насипом острові. На той час цю споруду оточувала трясовина, глибокий яр та ставок, утворений в результаті штучно зведеної греблі.
Свою сучасну назву Бар місто отримало також, завдяки королеві, яка володіла ним. Бона перейменувала своє володіння на честь маєтку в Італії, який вона протримала в спадок у Барі.
Життя фортеці в перші століття існування
Побудована цитадель вирізнялася міцними стінами, додатково захищеними за допомогою потужних пушок. Поява в містечку такого форту зумовила повернення до міста колишніх українських мешканців із Зінькова та подолян-поляків.
Таким чином, на території замку створився «Ляський Бар», а довкола цього оборонного укріплення – «Руський Бар». На територію старого Рову з Волині переселили татар – даний регіон називався «Барськими Чемерисами».
Місто Бар, що за численністю населення наприкінці XVI століття поступалося на Поділлі лише Кам’янцю, розвивалося в цей період дуже стрімко. На заваді такому процесу не могли стати ні набіги кочівників, ні рух повстанців, очолюваний Северином Наливайком, ні визвольна війна українського народу під приводом Богдана Хмельницького, що тривала з 1648 по 1657 рік.
1630 року замок перебудували, зробивши його кам’яним. Відповідний проект створив архітектор-італієць Гійом Лавасерра де Боплан.
А в другій половині XVIІ сторіччя Барський замок, де знаходиться річка Рів, виявився свідком постійних воєн. Результатом цих подій стала постійна зміна власників фортеці. Спочатку вона була відвойована військами Петра Дорошенка, потім нею заволодів польський король Михайло Корибут Вишневецький, а далі укріплення опинилися під владою султана Мегмеда.
Пізніше господарем цитаделі, що відігравала роль надважливого стратегічного пункту Поділля, став московський цар Олексій Романович, а потім замок знову відвоював Дорошенко.
Край цим постійним відвойовуванням фортеці можновладців одним в одного поклало повернення даних земель до Речі Посполитої.
До цієї держави Бар належав до 1793 року, доки Московія, скориставшись кризою польської влади, не анексувала подільський регіон.
Від XVIІІ століття до нашого часу
Окупаційна влада розвитком міста та станом замку не особливо переймалася. А в 1830 році відбулося антицарське повстання, в результаті якого місцеві мешканців були позбавлені існуючих привілеїв.
Легендарна фортеця зазнала пошкоджень, а згодом її почали розбирати на будматеріал.
Уже до початку минулого століття замок у місті Бар Вінницької області був практично зруйнований. Станом на той час від цих оборонних укріплень лишилося тільки декілька підвалин сторожових башт, фундамент стіни, яка виходить на узбережжя Рову, та рештки мурованого фасаду.
Тоді міською владою було надане розпорядження пристосувати територію колишньої фортеці під велику прогулянкову зону, надавши їй вигляд міського бульвару.
Такий наказ був виконаний, а навкруг зруйнованої цитаделі розбили парк. Цьому зеленому масиву вдалося благополучно пережити і тяжкі часи двох світових воєн, і тривалий період радянської окупації.
На сьогодні парк, де знаходиться Барський замок, точніше, руїни цієї колишньої «брами Польської України» існує, але знаходиться в занедбаному стані. Його облагородження не проводилося давно. Зараз це таємниче місце, розташоване неподалік центру міста, обирають для усамітненого відпочинку.
Що відомо про архітектуру замку?
Первісний, дерев’яний варіант фортеці, як засвідчують писемні джерела, відрізнявся п’ятикутним периметром та подвійними стінами фасаду.
Між цими стінами простір був засипаний ґрунтом, а кожен із кутів посилювали вежі з дубових паль. Ці башти являли собою високі, двохярусні конструкції.
Фортеця була оточена штучним глибоким ровом. Знизу на головній вежі, яка забезпечувала оборону прокладеного через річку мосту, була велика брама. Ці ворота слугували для в’їзду на макову територію возів та карет. Нагорі даної вежі була капличка.
Архітектурний стиль цитаделі мурованої, проектованої Бонпланом, був типовим італійським. Тоді ескарпи фортеці облицювали кладкою з каменю. Споруда набула строгої форми квадрата та чотирьох веж. Висота її стін була семиметровою. Верх кам’яного замку оперізувався поясом бійниць. Башти високо здіймалися над площиною основних мурів, відіграючи роль самостійних вузлів оборони.
Інформація для туристів
Барський замок, адреса якого місто Бар, вулиця Горького, 7, знаходиться в Жмеринському районі Вінницької області.
Щоб дістатися до цього об’єкту громадським транспортом, слід їхати автобусом до міста Бар, а далі прямувати вулицею Монастирською – відповідна локація розташована в пішій доступності від місцевого автовокзалу.
Власним автотранспортом до руїн фортеці можна доїхати трасою Т0610, що веде від Любару через Хмільник та Луку-Барську до Бару чи по трасі Т0228 від Нових Хоменків через Шаргород та Копрайгород. Приїхавши до міста, слід прямувати вулицею Соборною до перетину з вулицею Буняковською, а далі повернути на міський парк.
Більше цікавих місць в Вінниці можете знайти в категорії “Туризм” на нашому сайті.
Ukrainian