Поділля є мальовничим та колоритним краєм, що містить чимало цікавих для туристів архітектурних пам’яток з багатовіковою історією.
Однією із відповідних локацій є Вінницькі Мури – де знаходяться ці старовинні споруди, які саме будівлі входять до даного відомого об’єкта та як виглядають вони у наш час, можна прочитати далі.
Сторінки історії
Вік цього історичного пам’ятника головного міста Вінниччини налічує понад чотири сотні років.
Зведення Мурів було розпочато єзуїтами, представниками найчисленнішого католицького чернечого ордену, заснованого в 1534 році, за розпорядженням вінницького старости Калиновського.
Будівельні роботи, які мали на меті спорудження монастиря й охопили поселення Казаниха та Кайдашиха, розпочалися 1611 року. Після забудови своєї постійної резиденції ченці взялися за будівництво сакральних споруд.
Згодом поряд із комплексом єзуїтів виріс невеликий дерев’яний кляштор та костел, побудований монахами-домініканцями – членами чернечого ордену проповідників.
Оскільки в ті часи були частими набіги ординців та козацькі заворушення, єзуїти побудувати свій монастир у вигляді оборонного укріплення з бійницею. Відтоді комплекс стали називати Мурами (з латинської мови відповідне слово перекладається як «стіна»).
Тієї далекої епохи Вінницькі мури, що подивитись сьогодні приїжджають тисячі туристів, виконували роль міцної фортеці – у випадку небезпеки вони приймали в свої стіни і місцевих мешканців, і військових, що ставали на захист міста.
Уперше ушкоджень дана монастирська цитадель зазнала 1648 року – її руйнація була спричинена військовими діями.
Після повернення до Вінниці, з 1740 року, єзуїтські та домініканські ченці взялися відбудовувати фортифікаційний комплекс. Він доповнився костелом та кляштором, розташованими трохи вище існуючих споруд.
За кілька десятиліть, 1773 року, товариство Ісуса було скасоване. Відтоді приміщення Мурів стали використовуватися під різні потреби міста. У них розташувалася місцева влада, суд, скарбниця, в’язниця, пожежні та військові служби, а також навчальні заклади.
Інакшою виявилася доля домініканського монастиря. Після його скасування сакральна споруда була передана православному духовенству – у ній розмістилася церква.
У часи радянської окупації відповідна святиня була закрита та перетворена на склад для гуми, а згодом на спортзал.
Свій статус храму будівля змогла повернути лише після здобуття Україною Незалежності – наразі це православний кафедральний собор.
Структура та архітектура
Наразі Вінницькі Мури є історично-архітектурним комплексом, що включає кілька будівель.
У їх числі – єзуїтський костел та монастир, домініканський костел та монастир, а ще конвікт та колегіум.
У минулому всі ці споруди оточували потужні муровані укріплення, що включали бойові башти, бійниці та контрфорси.
На сьогодні відповідна фортеця збереглася лише частково – стіни та башта її мають однакову висоту.
Єзуїтський монастир
Дана святиня, якій довелося на своєму віку неодноразово бути зруйнованою внаслідок пожеж та бойових дій, постійно зазнавала перебудувань, що радикально змінювали її вигляд.
У наш час вона є костелом із трьома навами, до вівтарного боку якого прибудували корпус монастиря. На думку деяких істориків, раніше фасад костелу доповнювався двома кутовими вежами. А наприкінці ХІХ століття на місці відповідних башт з’явився парапет. Того ж часу прибудували чавунні сходи з ажурною конструкцією.
До 1648 року при цьому монастирі була бібліотека, а пізніше її книжкове зібрання перевезли до міста Острог. У наші дні споруда колишнього монастиря єзуїтів використовується під Державний обласний архів.
Домініканський монастир
Коли в 1621 році у Вінницю прийшли домініканські ченці, міський староста Ян Одрживальський виділив для цього ордена ділянку в Мурах. На цій території домініканці звели власний монастир.
До середини XVIII століття кляштор занепав, і його взялися відновлювати за ініціативи й фінансування брацлавського судді Михайла Грохольського. Коли цей магнат помер, його усипальницю влаштували в крипті костелу.
Закриття кляштору відбулося в 1835 році, а кількома роками пізніше храм отримав статус православної церкви. Такі події призвели й до зміни архітектурної концепції святині. Її фасадні башти доповнилися фальшивими шатровими завершеннями.
Після захоплення влади більшовиками ці вежі знесли. Приміщення колишнього храму перетворили на зал органної музики.
З 1991 року воно було освячено й стало діючим Преображенським кафедральним собором.
Францисканський монастир
Будівлю цього католицького монастиря можна побачити на протилежному боці вулиці від Мурів.
Засновником даного релігійного закладу вважають магната Калиновського. Перший камінь святині був закладений 1744 року – ця подія відбувалася як урочиста меса. Джерела свідчать, що відповідна церемонія супроводжувалася співом двох хорів та стрільбою гармат.
А 1888 року відбулося закриття католицького монастиря – тоді всі храми католиків позакривали за розпорядженням влади.
Архітектура даної споруди лаконічна – вона вирізняється скромністю та строгістю декору. Таке оформлення цілком відповідало стилю життя та побуту ченців францисканського ордену.
Будівлю костелу вирізняє форма базиліки з трьом навами та мініатюрною вежею. Ліворуч до головного фасаду прибудовано братський корпус, що включає два поверхи.
Цікаво, що типова для тих часів система пічного опалення в цій будівлі не була передбачена. Тепле повітря надходило до келій підлоговими каналами від великої печі, встановленої на кухні.
А ще на території вирили колодязь глибиною 35 метрів, що вів до річки Буг.
У наші дні храм називають костелом святої Діви Марії Ангельської.
Усі споруди Вінницьких Мурів під землею сполучаються між собою тунелями.
Сучасні реалії
Питання реставрації історичного пам’ятника Вінницькі Мури протягом останніх двох десятиліть піднімалося не один раз, проте вирішити практично його поки що не вдається.
Не так давно ця територія стала місцем проведення масштабних археологічних розкопок. Результатом відповідного процесу стало відкриття стіни Домініканського монастиря, а також одних із перших забудов із каменю в місті Вінниця. Дослідниками під час розкопок було знайдені цінні реліквії епохи ХІІІ століття, у тому числі шпора вершника.
Зараз на території історичного комплексу, який відвідують багато гостей Вінниці, знаходяться обласні музеї – краєзнавчий та художній, а також технічний ліцей.
Туристам, яких цікавить, як дістатися до Вінницьких Мурів, варто знати, що ця локація знаходиться в пішій доступності від автовокзалу. Іти до неї слід вулицею Київською, а потім треба звернути на вулицю Соборну і далі рухатися до мосту через Південний Буг.
Якщо ви не хочете додати відстань в 1 км пішки, є можливість доїхати до цього історичного пам’ятника на трамваї № 4. У такому випадку слід сісти біля автовокзалу на зупинці «Музей Коцюбинського» та вийти на зупинці «Соборна».
Більше цікавих місць в Вінниці можете знайти в категорії “Туризм” на нашому сайті.